Твоя Голгофа

«Твоя Голгофа»

Минув звичайний осінній день безкорисно.

Я банально описую осінь:

Відчула запах диму, сусіди спалюють кисень.

Думала про жовте листя і пережитки старих відносин.

Тримала пляшку «ситро» в руках, 

Заїдаючи дешевими чіпсами.

Я дивилась в одну точку, вся в думках, 

І в ліхтарях вечірнього міста.

Мені було трохи холодно в руки,

Але я писала і думала про себе.

Було тяжко скласти докупи 

Думки, що розбрелись куди-небудь. 

Я писала про депресивний стан.

Ну про що ще писати людині,

Яка розкладає свої недоліки

А, потім, знаходить в них силу?

Людина не має ніякого сенсу. 

І я бачу в цьому прекрасне.

Бо дістанеться той Евересту 

в кому віра в життя не згасне. 

Люди гублять себе по дорозі

До великих амбітних цілей.

Через терпіння і сльози

Дуже багато душ погоріло.

Люди звикли багато терпіти 

І хочуть любити себе. 

Їм легше від болю кипіти,

Ніж відкинути зайве усе:

Все, шо власне й приносить той біль.

Бо, залишившись без болю,

Яка в людини залишиться ціль,

Після того, як вийде на волю? 

Як тюремник, що рокам сидів

В своїй темній сирій камері:

Він спочатку багато терпів,

А потім звик, навіть,  до тараканів.

І тепер найстрашніше - це вийти на волю.

Залишитися сам на сам.

Він боїться жорстокої долі 

І не вірить давно в чудеса.

Ну, що тут ще скажеш? Люди всі босі

Підуть з цього світу колись в забуття.

Ми цінуєм все, за що віддали гроші.

І не цінуєм безкоштовного життя.

По моїй смерті, світ нормально виживе без мене.

Не припинять свої рейси поїзди чи літаки .

Це життя настільки шалене, 

Що аж, іноді, бісить від його простоти. 

Від усвідомлення, що немає жодного  сенсу в речах 

Головне не випасти «в осадок».

Це ж найбільший людський страх-

Бути ні з чим.

Тяжкий випадок.

Часто, назбиравши на себе титулів, 

Речей, стосунків з тяжкими людьми,- 

Люди корчать з себе жертовно спасителя

І не бачать, як котяться вниз.

На Еверест швидше дістанеться той 

В кого найлегший наплічник,

В кого не розкішне довге пальто, 

А одяг легкий і термічний.

Словом, люди багато набрати хочуть,

Тому зрушитись з місця не можутья

Швидше верблюд пройде у вушко голки,

Ніж багатий у царство Боже.

Те царство не на небі, десь, між хмаринок -

Це твій спокій, зараз і вже.

Душа, щоб знайти відпочинок 

Хоче скинути зайве  усе.

Бо чим більше грузишся планами,

Людьми, речима, грошима,

Тим ти далі у кутик загнана.

А от і перша сива волосина. 

Я не розкажу тобі про невідомого Бога,

Якого малюють з небес.

Я розкажу про власного, свого і твого.

Його не розгледиш в собі через стрес.

Але спершу людина мусить пройти 

Цей шлях, коли душу загубить.

Щоби потім, як вдасться її віднайти  

назавжди її полюбить. 

Я хотіла донести в короткий спосіб:

Твоя сила - в пройденій тобою ж Голгофі.

Я незграбно описую осінь.

Чесно кажучи, ну і пофіг. 

04/10/21