В‘язниця

Бувало в тебе, коли прикинувшись зранку 

Ти сидиш за ранковим чаєм , чи кавою 

І залипаєш десь в вікно за фіранку,

Завмерши всім тілом і всією своєю поставою?

Це відбувається випадково

Тобі, навіть, не хочеться кліпнути оком,

Щоб не збити цей стан невагомості 

І Не прогнати його ненароком .

Це триватиме може 5 секунд може більше: 

Така недовга мимовільна  пауза,

Коли в голові пусто, а світ наче рухається повільніше.

І жодної картинки в голові, жодної фрази 

Таке буває рідко, але якщо б раптом 

 Хтось зайде на кухню і спитається :

«Про що задумалась уважно?»

Ти не зможе пояснити, бо думки розбігаються ...

Знаєш є моменти, коли хочеться сміятися

До болю в животі.

є миті, коли хочеться забуватися

І ридати в своїй самоті.

А буває, що не відчуваєш нічого:

Тобі не дуже хочеться балакати,

Нема сил, щоб посміятися з жарту чужого, 

І ніщо настільки не зачепить, щоб поплакати.

Наступить той цікавий день, 

коли ти настільки скучиш за будь-якими  емоціями,

Що, навіть, сльози від сумних пісень

Будуть солодкі, як вишні у власному соці.

Що дасть тобі такий смак,

Як не відчуття нової пригоди?

Не обов’язково бігти за кордон, чи за межі свого двора 

А Всього лиш зробити крок до своєї свободи.

Знаєш, всі ми поки що гості.

І поки ходим по цьому будинку земному,

Який сенс без радості зношувати свої кості,

Якщо все-рівно  доведеться повертатися додому?

І чим далі ростеш, гнеш спину за гроші

Тим глибше таки усвідомлюєш,

Що час і здорова спина - то найдорожче.

І мозок врешті суть життя потрохи вловлює

Що не настільки важливо, чи знайшла ти талант,

Чи стала сімейною людиною,

Ти м’ясник чи ти музикант 

І скільки маєш нагород за спиною,

чи маєш на кого переписати хату

(Через яку, власне, й спина горбата)

Яка різниця куди після смерті піде  все твоє сміття,

Якщо в житті твоєму було мало життя?

Коли немає чого сказати,

Не старайся словом оправдатись,

Чи від пауз незручних ухилятись...

Це не обов’язково, можна й помовчати

Можна Позалипати десь в вікно

Або, не кліпаючи, дивитись в одну точку. 

Ти можеш пити не чай, а дороге італійське вино,

Смакуючи його по ковточку.

Ти можеш жити як хочеш, уявляєш?

фиркнеш, і скажеш: «Теж мені, новина!»

Тоді чому ти ще досі страждаєш, 

Якщо ця істина настільки проста?

19/11/21