Караван

​

Тебе суспільство завжди готове розіп’яти.

Тільки, дай їм хороший привід:

Перестань, як вони, на публіку грати, 

І стань собою в загальній картині .

І на тебе одразу ж накинуться,

Бо на темному полотні, 

Ти будеш жовтою плямою, на яку усі дивляться

І схочуть виляпати в багні, 

Щоб ти злилась на їхньому фоні.

Це чудова захоплива гра,

Коли слухаєш не думки в телефоні, 

А свої відчуття. 

Але собаки завжди будуть гавкати, 

А караван буде далі іти.

Ти можеш, спочатку, трохи поплакати, 

Але твоя душа не для них:

Вона завжди буде для вільних, 

Які думають головою

І ковтають життя повільно,

Проживаючи свою долю. 

Тебе стадо готове втоптати, 

Лише сформулюй свою думку.

Лиш скажи щось інакше, ніж вони звикли читати.

Скажи не погане, і не хороше. 

А просто те, до чого не звикли-

Це причина, щоб тебе розпорошити... 

але для тебе це новий виклик .

Для тебе це привід, щоб стати сильнішою.

Бо це твоя суть. Твоя гра розпочалась, 

Щоб ти стала від суду людського вільнішою

І ніколи від них ламалась.

Бо ти все обертаєш на свою користь.

Ти гравець в своїй грі, а не жертва.

Так багато людей, звідусюди говорять, 

Що в тебе не має серця... 

Однак, знай, що любов до себе 

Не залежить від жодних обставин:

Від жодних слів, що зжимають ребра 

І сиплять на тебе травлю.

Це все не має значення, 

бо ти знаєш для себе хто - ти.

А чиєсь суб’єктивне бачення-

Лиш наслідок фантазії чужої голови. 

Завжди будуть схожі по духу.

Головне- їх в житті віднайти. 

Поруч завжди літатимуть мухи, 

А караван буде далі іти. 

23/04/2022