Якщо тобі забороняють говорити,-
Тоді співай, танцюй, пиши.
Є система, що змушує нас коритись,
Закриваючи нам роти.
Нажаль, це не століття любові.
Навіть, храми не сіють любов.
Якщо ти не вимагаєш крові,
Тоді для натовпу ти - ніхто
Ти - ніхто, ти - ніхто... для чужих людей.
Єдина помилка вважати, що
Якщо ти ніхто для їхніх тіней,
То для себе - ти також ніщо.
Тисячі років цивілізація росла,
Щоб людське життя продовжити і вберегти?
Як найвищу цінність поставити на п’єдестал
І дати право великим, малим,
Прописавши в конституціях, статутах,
Що людина має право жити...
Право є, та вибору нема.
Тільки добро чужеє боронити.
Бо своє давно б віддав, роздав,
Аби лиш тільки дали право жити.
Мабуть не страшно помирати,
Знаючи, за що ти душу віддаєш.
Та гріх - це маніпулювати
поняттями, які під благородним соусом на стіл даєш,
Щоб люди їли, й душі віддавали.
Начебто, за правду, самі того не знали,
Отримавши посмертно нагороди,
Які самі ніколи не вдягнуть собі на груди.
То в чому сенс життя, я все шукаю...
«В житті!» - мені відповідають.
Так чóго ж то життя вартує,
Якщо людина вже ним не керує?
Якщо людина мріє відчути важливість,
Змінивши довкола світ
Змінивши історію, країн території,
Не змінивши нічого в собі.
Ставши рабом системи,
Вважаючи це свободою.
Кому тепер вірити- це суцільна дилема, яку зрозуміємо тільки згодом.
Зрозуміємо, що єдина людина,
Якій ще є якийсь сенс повірити -
Це та, що живе всередині.
І не бажає тебе перевірити.
Не хоче брати тебе на понт,
Твоє життя, як розмінну монету.
Вона хоче для тебе простих умов,
Щоб ти прийняла цю естафету
І прожила життя. Бо поки жива,
Ти ще здатна щось добре зробити,
Коли в могилі лежатимеш, як інші тіла,
Тільки одна буде ціль - зігнити.
13/08/2022
Немає коментарів:
Дописати коментар