Чутлива

«Не приймай так близько до серця»

«Ти такою ранимою стала»

«Світ жорстокий. Ти просто не сердься» 

 «Не хвилюйся.» «Не звертай уваги» 

Як часто я чула такі слова.

Як втомилась їх часто слухати.

Адже це значить що я не така

Проста. І вмію все тільки заплутати?

Знаєш, я врешті відходжу від думки людей.

Я відвикаю комусь підкорятись.

Я включаю свій мозок, - це мій привілей,

І вчусь ним користуватись.

Адже, хтось - звик в собі задавити,

І не показувати почуттів.

Хтось вміє у відповідь лиш засудити,

Без самоаналізу і відкриттів.

І, знаєш, ці люди хочуть навчити,

Як ти маєш свої почуття задавити.

А ти ще й картаєш себе за те,

Що серденько маєш чутливе таке.

Знаєш, я, мабуть, ніколи вже не навчусь

Сприймати від когось критику. 

Навіть, якщо це експертний дідусь,

Який знає усе без винятку.

Я буду слухати душу і внутрішній голос.

Ніхто за мене краще не знає.

Якою маю бути... Це моя школа,

Тому йду лиш за тим, що мене надихає. 

Йду з тими людьми, що розуміють.

Що по духу близькі мені.

Йду за словами, що віру всередині сіють

А не палять її у вогні. 

25/07/21