Навіть, якщо у шафі
Літні сукні чекають моря 6 років,
То ти на перехідному етапі
До дій і конкретних кроків.
Терпець не буває вічним.
Та і нащо людям терпіти?
Хоча, кожен знайде виправдання логічні,
Але логікою там і не світить.
Здається, що щастя можна здобути,
Будучи повністю чистим.
Кинути все, забути
І за сонцем втекти золотистим.
О я втікала , забувала,
себе стирала з пам’яті людей.
Не жалкувала і багато міркувала,
Куди мене та втеча приведе.
Приводила до нових помилок.
До людей незвіданих, нових.
Я пожирала тисячі своїх й чужих думок,
А голод всередині не затих.
Чим більше ти заклопотаний,-
Тим менше часу думати про себе.
Фізично виглядаєш трохи підтопианий,
Зате душа не встигає давити на нерви,
Бо просто немає сил.
А воно, буває, і добре:
Хто ніколи не мав крил,-
Не знає, як то - літати над морем.
Тому й не сумує,
Бо часу нема.
Рух - то життя.
Бляха, рух- то життя.
І, коли не видно кінця темної смуги -
Намагаюсь розрадитися думкою тією,
Що саме в часи найважчої туги
Приходили найкращі ідеї .
07.05.23
2:22
Немає коментарів:
Дописати коментар