Гетто

Віриш, я не знаю, що гірше:

Випробувати всі гріхи на світі,

Перейти часи в житті скажені і не наймудріші,

Чи бути літеплою, ніякою, зате при вищій освіті.

Слухай, я копаюсь в своїй голові,

Ходжу по темних філософських садах.

Будь обережна, бо від моїх віршів

Може поїхати дах.

Щоб керувати людьми 

Люди придумали стереотипи,

І тепер самотужки  треба вийди з пітьми

Що в голови наші проникли.

Ти стоїш на біговій доріжці:

Затримуй подих, старт і постріл.

Вже не важливо, що кричать з трибун всі  інші.

Важливий ти, твій біг, твій простір.

Не конкуренти по життю, чи хтось там кращий.

Важливий вже не статус серед інших бігунів.

Важливо вже не те хто молодший, чи хто старший.

Важливо бігти по СВОЇЙ прямій.

Бігти, вслід не обертаючись.

Бігти, ні на кого не оглядаючись.

Є тільки твоя доріжка і ти.

Ввсе решту - лиш ілюзія твоєї голови:

Проблеми, перепони і страхи-

Це, як твоє особисте гетто,

Яке, ти сама збудувала колись.

І якщо вже казати відверто:

Ніхто тебе не врятує, не зруйнує високих стін.

Ти одна, і діла нікому нема, як ти живеш чи виживаєш,

Ти створюєш події і можливості всі,

Так само, як і сама від себе їх забираєш.

Твій талант нікому не треба,

Якщо перш за все він не потрібен тобі,

Якщо ти горою за нього не станеш

І не будеш іти з ним в маси людські.

І от найгірше - посередність.

Бути ні холодним, ні гарячим,

Не спробувати крайнощі, щоб знайти свою середину,

 ні злетів не зазнавши, ні невдачі.

Боятись все життя зробити щось сміливе,

Бо суспільство зупиняло, іншого вчило.

Найбільший гріх - 

Це йти проти себе. 

Страхам піддавшись, назавжди залишитися безсилою. 

11/08/2021