Барон Мюнхаузен

Я не Барон Мюнхаузен,

Що витягнув себе з болота за волосся. 

Мене, якщо в душі гризе,

Дай Бог, щоб вибратись з депресії вдалося. 

Я от на днях лежала, «гнила» в фільмах 

З апатією, без інтересу до життя. 

Мені питання в голові крутилось:

«Для чого це все роблю я? 

Для чого цей контент, пісні, чи вірші? 

Воно невигідно, неприбутково.

Як буде далі? Краще? Гірше?

Може, мій вибір виявиться помилковим?»

І я зловилася на думці:

В той вік що зараз я, всі метушаться.

Збирають гроші на машини чи квартиру.

А я співаю, пишу в «зйомній комнатушці»

І мої подруги - то, приблизно, стіни чотири.

І от терзаюсь, іноді, дуками:

«Що там завтра? Пора й собі гніздитися. як всі.»

І розумію, що не можу. Не цікаво

Збирати гроші в щось не до душі.

Лінь брати участь в гонці «Хто багатший»,

Хто зможе похвалитись більше між людей.

Хтось обізве мене ледащом, 

А я втомилась працювати, як плебей.

Міняти просто час на гроші

Без зацікавлення, чи інтересу.

Мені не треба суконь найдорожчих.

Мені лиш не згубити музу, і спокусу до прогресу.

Я вкотре запитала: «Кому треба!?

Моя творчість, всі мої вірші?є

І зрозуміла, і вдихнула в повні ребра, 

Бо в першу чергу все це треба лиш мені.

А після мене й людям пригодиться

Про що в рядках радію, чи тривожусь.

Мені ночами вкотре пишеться, не спиться.

Я розумію, що по-іншому не можу. 

 

06/08/2021