Дай мені шанс

Дай мені шанс закохати тебе в свою поезію.

Серед гір розважального контенту,

Який гортаєш в стрічці весь час,-

Мої слова будуть експериментом. 

Бо після тяжкого робочого дня,

Найлегше - відкинутись в  м’якенький диван,

залипати в стендапі, на чужих сторінках, 

Тільки б не думати про свій балаган.

Відволіктись, відпочити 

Від сірих буденних проблем,

Лягти і нічо не робити:

«Не чіпайте мене хоча б день!»

Так вже вийшло, що люди розуміють  мої рядки,

Коли їм дуже погано.

Бо я виловлюю ваші думки, 

Які мені притаманні так само.

До мене часто приходять втомлені душі 

Дуже хороших людей, 

Які хочуть встигати багато і всюди

Але завжди існує якесь «але».

Мої  вірші не скажуть, що тобі робити. 

Я не скажу в чому твоя біда.

Я не скажу, як треба себе полюбити 

І як вилізти з твого дна.

Я скажу більше: ніхто не знає,

Який тобі треба робити вибір. 

Ніхто поняття й  близько не має.

Повір, ці слова правдиві.

Адже всі, хто тобі порадить, чи скаже:

«Живи так. Роби так, і ніяк інакше»-

Дорогу в нікуди тобі покажуть.

І це сказано, мабуть, найм’якше.

Адже мої вірші лише мають владу

Підняти в твоїй душі запитання,

Без жодного примусу, і без поради:

Звідки взялось твоє вигорання?

Послухати душу, нарешті, нарешті!

Не йти до гадалки, що читає з руки

Бо відповідь в собі знайдеться найлегше,

Коли зрозумієш чого хочеш ти.

06/09/21

18:34