Мілка

Прочитаю маленьку притчу

Власного виробництва.

Вкінці вірша твоє миле личко

Збагне про що говорю так норовисто. 

Щодня, вертаючись з роботи

Чоловік йшов по свому селу.

Його сусід, що мешкав навпроти,

Мав корівоньку «Мілку» одну.

Щодня її вели пастись,

Десь у поле, між інших корів.

А вертаючись, вона звикла стати

І купу зробити між сусідських дворів.

На нейтральній території, посеред дороги, 

Вона, завжди, в одному і тому ж місці, 

Залишала по собі купку убогу

І, махаючи хвостиком, додому йшла їсти.

І от чоловік, вертавшись з роботи,

Щодня черевиком ставав на ту купу. 

І верещав, роззявивши рота:

Винив ту корівку, і ту її дупу.

Кляв всіх сусідів, і цілу державу:

«От так і живем - погано! Погано!

Я здам ту корову колись на м’ясо,

Якщо буде какати далі невчасно»

Може, було б і добре, якби ті корови

Піддавалась дресируванню.

Та, чи не легше людині здоровій 

Оминути ту купу останню?

От так і любителі відчуттів гострих

Звинувачують Всесвіт і всіх,

І жаліються людям на купу під носом.

Тому найбільше смердить завжди їм.

І от кожна людина отримала вибір:

Битись об граблі на місці одному,

або ж обминути ту купу.

«О диво!»

І з усмішкою вернутися  додому.

26/08/2021

20:34