Овечка

Людина переплутала поняття

Щастя і багатства,

Вважаючи, що це одне і теж. 

Її думки заплутались в лататті 

І по поличках ті думки ніхто не розкладе.

Базові заводські налаштування,

Які сидять в людині  

Це жити в достатку - велике бажання, 

І бути просто щасливою. 

Це все правильно, звісно.

Але тут малесенький нюанс:

Достаток і багатство пов’язані тісно,

Але між ними є дисонанс.

Бо бути багатим - це володіти грішми. Бажання ще і ще їх  здобути.

Це прагнення крутить тобою найбільше  

А, отже, це гроші тобою керують, по суті.

Хм, а достаток - до істини ближче,

Бо він починається завжди з голови.

Чим більше всередині вітер свище - 

Тим більша потреба в речах золотих 

Я знаю, ти хочеш сказати, 

Що:

«Гроші на себе теж треба мати!

А манікюр? Ноготочки ? Гель лак? 

Сам зробитися має, чи як?»

Ти боїшся, що якась там Марічка з роботи

Твої нігті без гелю побачить, і скаже: 

«Який жах. Недоглянута жінка. Біднота. 

Триста гривень на манік собі не відважить»

Тому ти хочеш собі заробити на нігті, 

На сукенку, на сумку, чи щось там іще,

Хоча краще воліла б ходити в лахмітті,

Ніж щодня тій Марічці дивитись в лице.

Адже можна стати акулою бізнесу, 

Яка буде суми гребсти немалі.

Ти «профі», що не буває в мінусі, 

Але не має спокою в душі.

Ти можеш бути бідосею 

І кантуватись від зарплати до зарплати,

Але всередині бути злосною,

Бо хотілося б більше мати.

Бо не вдається ніяк відкладати, 

А як вдається - то небагато.

«А якщо хтось вкраде? Чи відкладення страчу?

О йой і думати про таке страшнувато!»

 

Це дві крайнощі одної палки.

Просто, одні мають більше купюр,

А інші збирають чужі недопалки

І вважають, що щастя, там де гламур.

І ті,і інші бояться:

Перші - втратити свої банкноти, 

А другі, що їм ніколи не вдасться 

Вирватись з бідності, і звільнитись з роботи. 

Прив’язані на короткий ланцюг,

До свого страху втратити все.

І не шукають ту єдину вівцю

Зі сотні, яка загубилася десь.

Та сота овечка - то твоя душа,

Що вічно шукає свободи.

Як їй неспокійно, то отара твоя:

Твоє тіло і розум не дійдуть до згоди.

Та, чи послухаєш ти поетесу,

Яка ноготочків не має, чи бентлі, 

Але живе кожен день з інтересу,

Саме на цій планеті.

Яка радіє яєшні зранку,

І не мріє життя мати інше,

Бо відкинула все

і тупі забаганки,  

Щоби зараз писати вірші. 

8-9/09/21