"Душевна старість"

Найспокійніший час - то п’ята ранку.

Зазвичай, сови,  що не сплять по ночах 

Вже засипатимуть по трохи на світанку. 

А жайворонки от-от відкриють очі. 

Хтось біжить у парку в п’ятій ранку:

Перед роботою контрастний душ і кава. 

А хтось - ще спатиме до пізнього сніданку.

І це, також, зовсім не погано. 

В нас жорстокий менталітет: 

Пострадянські системні звички 

Поставили дітям пріоритет

Не відрізнятись від брата, чи сестрички. 

Не вирізнятись з-поміж класу, 

Не знати більше, аніж хтось з дорослих.

Чужих людей навчились поважати,

Які повагою маніпулюють досі.

Час іде. Я бачу зміни: 

Як добре, що я, мабуть, останнє покоління,

Яке боялось ступати на життєві міни

І підкорялось чужим велінням.

Щодень перекидаючи сотні думок 

В своїй засміченій голові,

Я відкриваю новий замок

І позбуваюся комплексів. 

Адже, настане момент, і я забуду, шо таке молодість.

Забуду, як спати  до обіду,

Як на руках робити колесо, 

Як вирізнятися і бути своєрідною.

І я не хочу жаліти 

За втраченими можливостями, і часом. 

Тому, годі вже скавуліти

і старіти в душі передчасно.

15/06/21