"Інтроверт"

 Бувають дні, коли глухо, як в танку.

Бувають дні, коли все на купу.

Буває, що слів нема на останку.

А, буває, не можеш заткнутись.

Я все думала: я - інтроверт.

Називалась "сірою мишкою".

Необізнана в сотнях сфер,

Щоб в компанії стати шишкою.

А, може, справа не в темпераменті?

Не діло в сімейних генах?

Не у звичках з дитинства закладених,

А в бажанні вгодити проблема?

Буває, хочеться пожартувати,

Щоб всі засміялись вголос.

Себе зайвою не відчувати

Між людей, що стоять поруч.

Буває, хочеш сказати

Якусь дуже важливу річ.

Та... Чи зможуть присутні "догнати"?

Не хочеться їх протиріч.

І серед багатьох очей і губ

Ти обереш - мовчати.

Бо поміж них не на місці твій дух

і краще не починати.

Існує поняття непересічне,

Що ніколи не вийде з моди:

Бажання подобатись іншим -

Ніколи не дасть свободи.

Ти можеш бути флегматиком, меланхоліком,

Найзакритішим інтровертом.

Тобі люди назвуть причини вагомі,

Що в житті буде тяжко, не будучи екстравертом.

То найперше, на що вартувало б дивитись:

На людей, в яких язики без кісток,

Що сиплять порадами, як краще зробити.

Від таких я втекла, накивавши п'яток.

Тобі ніхто не винен підтримку, безпеку.

Як вибираєш людей на свого корабля

Відсіюй тих, хто по духу далекий

І до щастя обтяжує шлях. 

26/05/2021