"Смола"

Інколи, двом в квартирі

Стає вже занадто тісно:

Вони давно не живуть у мирі,

А в їхніх душах нестача кисню.

Здавалося б вихід простий:

Зібрати речі і просто роз’їхатись. 

А діти? Квартира? СудИ?

Їм хотілось би всього здихатись.

Діти виростуть. Квартири поділяться.

СудИ можуть мати кінець. 

Та нічого ніколи не зміниться 

Між двох озлоблених на життя сердець. 

Вони про себе нічого не знають:

Бодай би те, що люблять терпіти, 

Люблять жалітись. ТомУ і скидають 

ВинУ, що їх стримують діти. 

Людина так легко знаходить причину,

Аби не іти на ризик,

Постійно скидає на когось провину. 

Безповоротно летить донизу.

Вчепившись зубами за матеріальне- 

Відсудити останню копійку,

ЗагрОбити нерви, здоров’я ментальне, 

Але виграти курячу бійку.

ПротЕрли нерви свої до дирОк,

Їхній розум смоли темніший.

А зробивши раніш в невідомість крок 

Все могло би скластись по-іншому.

12/05/2021