"Катруся"

Дівчинку маленьку і хорошу 

Виховали по людських стандартах:

Вона повинна бути, як "святоша", 

І всякий гріх робити їй не варто. 

Росла малесенька Катруся,

Затримувала в собі злість 

На тих, хто "з добрих намірів" примусив

вихованості ковтати кість. 

Наступним кроком виховання - 

Це догоджати чоловіку. 

Він забезпечить проживання,

А ти вогонь сімейний збережеш довіку. 

Зустріла Катя молодця.

У двадцять першому столітті

Широкого мав гаманця 

І звався на ім’я «Айтішник».

Сам по собі - не дуже, кстаті 

Він трохи нижчим був від Каті, 

Та головне, що не студент, 

До того ж щедрий. Аргумент. 

Катя хранила,берегла, 

Тримала свою ідеальність. 

Та, з часом, щось пішло не так,

Вірніше, викрилась реальність.

За все хлопака заплатив:

За кіно і ресторани, за моря і за таксі.

Один моментик наступив - 

До шлюбу Катя "Аа ні ні!" 

Це все так виглядало благородно: 

«Як хочеш,то пора би й заміж взяти! 

Хоча... Я не готова ще й сама. Це неприродньо, 

Що все так швидко може розвиватись»

Хлопець, як вкопаний то слухав і стояв. 

Він, якби, намагався зрозуміти всю фатальність. 

Та в протилежному її не запевняв,

А Катя скинула свою відповідальність. 

Ну, хлопець то терпів, терпів 

"Любовь-марковь" - він добре розумів. 

Але ну скільки можна, факен шит?! 

Підгодовувала Катя апетит!

Ну от, нарешті, весілля відгуляли.

Живуть разом і так того чекали. 

Та тільки спокою нема у хаті. 

Не заспокоїться з обов’язками Катя. 

Вона по дому все: готує, прибирає

І вогник той святий оберігає. 

А чоловік з роботи на диван,

Або десь з друзями покурює кальян. 

І в побуті не так, як би хотілось... 

Ну, якось, зжилось, як-не-як стерпілось. 

Та уявлялося усе не так,

Як вчили дівчинку в малих літах.

Уваги він не приділяє, 

Ночами Бог зна де гуляє.

І от, нарешті, за роки 

Поринула мала в думки.

І злиться, і, чомусь, сумує.

Ій боляче та ще й ревнує.

Ну... окрім горя і мужчин 

Їй більше зайнятись нічим. 

Виявляється, що принц 

На білому багатому коні 

Весь час кормив страшок один: 

Їй було нудно залишитися самій. 

І, як найвищу цінність 

Свою квіточку незайману несла 

Взамін на «заміж», і стабільність, 

І щоби втримати при собі хлопчака. 

Ну що ж... 

лилися сотні звинувачень 

За купу нереалізованих призначень 

Один на одного скидали все сміття

Серед яких - відповідальність за своє життя. 

А ціль досягнута. Відбувся "святий заміж"

І він своєї квіточки дістав. 

Давали вічну клятву в храмі. 

І скільки хто кому наобіцяв! 

А суть же в тому, щоб щасливим бути, 

Не треба з кимось під вінець іти.

 

Бо в самоті можна щастя здобути,

А в шлюбі його лиш підкреслити.

03/04/2021