"Малесенька Софі"

Історія маленької Софі

Не знаю чи когось зворушить. 

Я пишу зараз ці рядки 

Аби зловити твою душу. 

Вона росла в селі, як ми. 

Світловолоса, сіроока.

Ми літом порпались в землі, 

На радість нам, батькам - морока.

Дітей на напрягав ніколи  бруд.

Наш прототип - то Кузька, домовик.

Не хвилював людський словесний суд:

«Ти при неділі взула брудний черевик!» 

Нііі... 

Це згодом нам привили сором 

За сказані дорослим впоперек слова,

За власну думку, вибір свій свідомий,

Який сміливо хтось назвав «білібарда».

Софі хотіла шити одяг. 

Може, не шити, а переробляти.

Словом, мала смак, і стильне око.

Вона не проти подорожувати. 

Ми всі з одної миски їли вишні, 

Дивились на канікулах "Сам вдома".

Вважаю, дітьми тішиться Всевишній -

Вони завжди беруть найкраще підсвідомо. 

Я от задумалась: "Чому

така глибока ностальгія за дитинством,

За спогадом про сонячну весну

І вірою у власну суперсилу?" 

В який момент ми втратили її?

Не втримали малесеньку Софі.

Хто свою дитячість зберегти зумів? 

Ми просто недооюблені діти. 

Діти своїх батьків.

Хочеться коротко... Та я не зумію. 

Я хочу для себе одне зрозуміти: 

Коли я відклала на потім мрію? 

Коли я і нащо навчилась терпіти?

Коли я почала всім уступати? 

Коли я на себе не стала зважати? 

Коли захотівши десерт на спочатку 

По правилах з'їм його аж на остатку?

Коли я зуміла  собі заборонити 

Літати. Начебто, крила треба купити! 

Начебто, треба на них заробити! 

Начебто, треба їх чимсь заслужити! 

Я хочу її повернути.

Малесеньку Софі. 

Знову її  відчути,

поселити глибоко в душі. 

І, може, зречуться дорослі,

Що застрягли десь на землі.

Я буду летіти за сонцем, 

Як літають діти малі.

21/04/2021