"Обіцянки - цяцянки"

Я завжди собі обіцяла,

Що ніколи не шкодуватиму

За вибір, що сама прийняла.

І віру в себе триматиму. 

Де мені взяти сил,

Щоби дійсно не шкодувати?

Майбутнє, як розбурханий пил -

Ні розгледіти наперед, ні пізнати.

Я сама себе не розумію: 

Вже давно можна було б

Пригріти дупу десь біля каміну 

З купкою грошей, щоб добре жилось.

Я завжди чомусь обираю той шлях, 

Що хтось би назвав дурним і найважчим.

Я наче глупе маленьке теля,

Яке байдикує і багато скаче.

Я завжди стою за чесність

Тільки... Як розрізнити, насправді,

Чи сама собі брешеш?

Чи таки обираєш правду?

Душа навчилась мовчати.

Їй рот затикАють гроші

І бажання багато мати,

Щоб не нести бідності ношу.

Душа розводить руками,

Потребує свого адвоката, 

Щоби виграти суд над катами,

Що змогли їй рота заткати.

Я питаю : "Ну чого ж ти хочеш?

Комфорту і радості в серці,

Чи щастя і зручностей в грошах?

Обирати зараз прийдеться." 

"Я б хотіла і те, і інше.

Та, мабуть, ще треба рости,

Щоб колись отримати більше 

Комфорту і внутрішніх сил."

01/06/2021