"Ватра"

Спершись вві сні на моє плече,

Дихаючи мені повільно в шию, -

Мені в грудях пече 

І, здається, від щастя от-от завию. 

Ївши зі мною морозиво,

Замовляючи ввечері суші, -

Я боюсь, що це все може стати спогадом, 

Який в пам’яті замре непорушно.

Не було жодного приводу аби ми зустрілись, 

Чи пересіклись на вулиці.

Та, мабуть, комусь зверху дуже хотілось, 

Щоб в житті ми таки не розминулися.

Я не знаю, що з буде завтра.

Ніхто не знає.

Але хай довше горить наша ватра.

І до останнього не згасає.

03/06/2021