"Бог"

Для мене Бог - то завжди був, як дядько.

З бородою, сивий і високий. 

Він був серйозним мудрим батьком. 

Трохи з гумором, але й жорстокий. 

Ти знаєш... час ішов і я все думала 

Про Нього, Його наміри на світ. 

І знаєш, в якийсь момент я клюнула

На те, як Бога «подали» мені.

Я вірила у невідоме. Я молилась. 

Роками на колінах на землі

Старалась бути чемною пред кимось,

Пред Богом і людьми, що були при мені.

Я спокутувала свою злість,

Старанно темні сторони ховала, 

І замість того, щоб прийняти їх -

"Успішно" ту свою частинку серця відкидала. 

Це ж нормально: в нас частинка злого. 

Це, як історія про двох вовків, 

Що кожен обиратиме якого 

Годувати і ростити би хотів. 

Ну звідки мені знати, який Бог. 

Але я все ще вірю в Нього, 

Бо в мене з ним залишився зв’язок 

Крізь душу - індикатор неземного. 

Я вірила у доброго і злого дядька, 

Який керує світом неуміло. 

Він не біжить на поміч, він - не нянька. 

Я геть Його не розуміла.

Він не шкодує, і не плаче за тобою, 

Не звинувачує, не тримає злобу, 

Він не лізе у твоє життя 

Бо створив на Свою подобу. 

Він лежить десь на пляжі і п‘є мохіто 

І дивиться зверху на маленьких богів,

Які здатні самі керувати світом.

Він дав нам свободу, бо сам захотів.

Він не каратиме пеклом людей, 

«Хороші» не підуть далеко в рай.

Бо залишив планету на своїх дітей 

Сказавши: "Як житимеш - сама обирай"

Так і живемо: по-різному всі.

Хтось на Землі живе, як в раю. 

А хтось кожен день терпить на собі,

Воює зі світом. Живе як в бою 

Як завжди, суть моя не для всіх

І зрозуміють лише одиниці.

Бог відпустив дітей своїх

І не лізе в їхні границі.

От так то і висновок проситься тут: 

 Несправедливості не існує. 

Бур’ян чи квіти в тебе ростуть -

Це в тобі причина панує.

22/05/2021