"Помирають завжди передчасно"

Не багато і не мало 

Відведено людині часу. 

Життя на потім відкладає так зухвало,

А помирає завжди передчасно.

Як тяжко думати про смерть.

Як тяжко зрозуміти і прийняти,

Що ось така у світі круговерть,

І природа своє хоче взяти.

Бог не має відчуття несправедливості.

І як би люди не пручалися Йому:

З «бідою» приходять нові можливості, 

Якщо не впасти з горя у пітьму.

Мабуть, я не відкрию на загал 

Усі ці роздуми, бо скажуть: « дика».

Я, поки що, боюсь осуджень шквал 

І поки лиш пишу в блокноті «Дихай».

Я хочу все подати делікатно... 

Бо те що в світі називають «аморальним» -

Показує так голосно і акуратно

Людські найпотаємніші бажання.

Коли відходять люди із життя, 

неможливо біль контролювати... 

Однак чи хоче мертвого душа

Аби живі продовжили страждати? 

Душа не народилась для тривоги 

І, коли йде десь в інший світ,

Де немає ні емоцій, ні жалоби,

Не хоче після себе залишати гніт. 

І хоч багато сліз, питань, і болю...

Мертвий спить. Йому байдуже.

Це для живих урок, повторна настанова

Про щось важливе для людини дуже:

Адже можна жити сотню років 

Можна жити тільки двадцять п’ять.

І цінним те, не скільки зробив кроків,

а ЩО з них виніс, і прожив їх ЯК?

31/03/2021

02:31

Львів